Історія різьби по дереву нараховує багато тисячоліть. З тих часів, як люди почали будувати свої перші домівки з дерева, з’явилося й мистецтво обробки деревини, а з ним і різьба по дереву.
Людина завжди намагалася прикрасити свою оселю та речі побуту. Серед усіх доступних матеріалів деревина підходила найбільше. Одвічне прагнення людини до прекрасного, змусило деревину в руках майстра стати справжнім витвором мистецтва. Прикрашалися дверні та віконні лиштви, кіоти для ікон, посуд, музичні інструменти, піхви для зброї, дерев'яні замки, та багато іншого. До наших часів дійшло багато подібних виробів і зараз ми можемо насолоджуватися роботою майстрів відвідуючи музеї та виставки.
Це мистецтво неподільно пов'язане з історією розвитку культури, релігії та світогляду суспільства. Саме тому різьба по дереву у різних народів відрізнялася, що в свою чергу, призвело до появи багатьох стилів і напрямів у цьому мистецтві. Одним з найдавніших вважається «геометрична різьба по дереву» – де з самої назви стає зрозуміло, що основою даної техніки є геометричні фігури та їх поєднання. Цей стиль використовувався не тільки для прикрашання, але й для магічних талісманів та заклинань. Згадаймо, лишень, як вікінги вирізали руни на своїй зброї та щитах.
Іконостаси різьблені
З появою Християнства на Русі у 988 р., було заборонено виготовляти та зберігати магічні обереги. Але різьба по дереву дуже добре увійшла у Християнську традицію. Чого тільки варті красиві різні іконостаси у церквах? Навіть сьогодні багато храмів замовляють саме дерев'яні іконостаси. А які дивовижні хрести та кіоти? Це неможливо описати словами, це потрібно бачити. Чому церква, для прикрашення храмів, серед інших матеріалів, надає перевагу саме деревині? Можливо тому, що людина обробляє дерево своїми руками, вкладаючи душу у свої вироби.
Але повернімося до історії. Вже у ХVI-XVIII сторіччях різьба по дереву втратила містичний характер і стала промислом загальнодержавного значення з виключно декоративною метою. Почали утворюватися крупні майстерні та артілі, багато видатних майстрів використовували свої вміння для прикрашення палаців Петербурга та Москви. В XIX ст. різьба по дереву починає приходити у занепад, через відсутність підтримки з боку держави.
Але на цьому історія цього давнього мистецтва не закінчується. Зараз ми можемо спостерігати відродження, та поступове збільшення популярності різьби по дереву. Відкриваються нові школи, а також колективи декоративно-прикладного мистецтва. Сміливо можна стверджувати, що історія даного мистецтва пишеться у наші дні. З‘являються нові стилі, напрямки та прийоми різьби, тощо.
Різьба по дереву стає дедалі актуальнішою серед населення нашої країни. Все більше людей замовляють дерев’яні меблі, посуд, та інші речі, оздоблені різьбою. Чому? Відповідь дуже проста. Сучасна людина вже перенаситилася холодними та не живими матеріалами, ось і хочеться тепла та затишку. А дерево має тепло, бо воно живе, а якщо ще й оздоблене вишуканими різьбленими візерунками, це саме те що нам потрібно.